Сьогодні серце країни уповільнює свій ритм, поволі замираючи в пам’ять про мільйони українців, чиє життя забрала радянська система
У День пам’яті жертв голодоморів згадуємо про один із найбільших злочинів проти нашого народу — про рану, що болить ще сильніше в умовах сучасних випробувань.
Голодомор в Україні 1921 -1923 - масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом, головним чином у південних областях Української РСР.
Спланована конфіскація урожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-1933 безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах.
Третій голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі.
Це літопис жахливих злочинів та геноциду, які коїла радянська тоталітарна машина за наказом з кремля, і які зараз продовжує чинити путінська росія.
Пам’ятати минуле, аби мати майбутнє! Тому сьогодні по всій країні і за кордоном, де є українці, засвітились маленькі вогники – як символи нашої скорботи за загиблими від голоду, нашої незламності та нашої спільної віри у вільне українське майбутнє.
Осередками колективної пам’яті стали і гуманітарні хаби «Луганщина моя» в різних регіонах України, де наші земляки доєднались до Загальнонаціональної хвилини мовчання і акції «Запали свічку пам’яті».
Пам’ятаємо. Єднаємося. Боронімо свободу.