Останній шлях Героя: Захисника з Кремінщини Олексія Журавльова поховали на Закарпатті
18 червня 2026 року в Ужгороді провели в останню путь Захисника України, уродженця Кремінної Олексія Івановича Журавльова, загибель якого після понад року невідомості була офіційно підтверджена за результатами ідентифікації.
Олексій Журавльов народився 23 червня 1978 року в місті Кремінна. Тут минули його дитинство та юність. Свого часу закінчив Кремінську школу №5, після чого здобував вищу освіту. Працював у різних сферах.
Рідні, друзі та знайомі згадують Олексія як добру, відкриту і щиру людину, яка завжди знаходила час для інших. Він умів підтримати у складну хвилину, вислухати та допомогти порадою. Навіть у непростих життєвих обставинах залишався позитивним і небайдужим до чужих проблем.
Під час повномасштабної війни Олексій долучився до християнської місії «Нове Життя», де допомагав людям у Харківській області, регулярно роздаючи безкоштовну їжу тим, хто потребував підтримки.
У 2024 році Олексій Журавльов був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після проходження підготовки проходив службу у складі 17-ї окремої важкої механізованої бригади імені Костянтина Пестушка. Виконував обов’язки кулеметника, мужньо захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.
18 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Суджанського району Курської області воїн загинув. Понад рік він вважався зниклим безвісти. До останнього рідні та близькі не втрачали надії на добру звістку. Лише 29 травня 2026 року особу Захисника було офіційно встановлено за результатами проведеної ідентифікації.
Церемонія прощання відбулася в Ужгороді. Віддати останню шану Герою прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади та громадськості. Після жалобного чину поховальна процесія вирушила до Пагорба Слави на кладовищі Кальварія, де Олексія Журавльова поховали з усіма військовими почестями.
На жаль, свій останній спочинок Герой знайшов далеко від кремінської землі, адже його мала Батьківщина нині перебуває в тимчасовій окупації. Проте серед учасників чину поховання були й представники його рідної громади та Сіверськодонецького району, які особисто віддали шану полеглому Захиснику. Багато земляків, розкиданих війною по всій Україні та світу, долучилися до прощання подумки, зі щирою вдячністю та скорботою в серці.
Світла пам’ять воїну, який віддав своє життя за свободу і незалежність України, за кожного з нас.
Герої не вмирають.
Спочивай з миром, дорогий земляче... .